не читав. люблю людей...

Я дивилась фільм заради спецефектів, і чомусь мені не соромно у цьому зізнатись. Мабуть, що для "мозку" і "душі" є інші фільми, а тут сенс і почуття треба витягувати із зерняток. Як видовище фільм вийшов класний і це факт, але змістовна частина порівняно з "картинкою" програє в одні ворота.Звичайно, що проблематика існує, але вона існує у більшості фільмів так чи інакше.

Павло, то ви мені себе замість Северина пропонуєте?!))
особливо там щось про пух є мені сподобалось)

гиги

Северине, зголошуйтеся на дискусію про режисера Антихриста, коли буде на нього текст. Я вже переглянула, дуже вражена, але рознесу Тріра в пух і прах. Тоді і поспілкуємося. :))) ПіСі: А ви що, теж бачили кориду у Мадриді?

"недоумкуватий" значить не для Умок)

Досить поверхневий анліз фільму. Аватар має куди більш глибший підтекст, бо тут головне не убогий сюжет (прикро...), а те що Кемерон намагався сказати поза кадром. Можете почитати на "Станіславівському натуралісті". Ось інтернетланка на статтю: http://www.naturalist.if.ua/?p =2509

Ой, не знаю... боюсь, що все-таки він там не курить, за себе боюсь.

Так, так, Хью Лорі, о!!! Прямо у вигляді Хауса!!!

Якраз тоді було би зрозуміло!

мені Ватсон теж сподобався :)

Що сподобалося: Ірен Адлер і, звичайно, доктор Ватсон. Закінчення фільму і повільне введення головного злодія – професора Моріарті.

Що не сподобалося: нагромадження символіки, яка зовсім не пов'язана між собою. І ще: подивившись, я не можу позбутися відчуття, що я вже бачила багато-що у фільмі "З пекла". Схожа задумка, розвиток і деякі сцени

Христю, я не жила у вікторіанській Англії, але жила три роки у Лондоні. Лондон у фільмі ДУЖЕ відчувається. У сцені, коли Холмс з Ватсоном йдуть до помешкання карлика і повертаються, показані вулиці реального сьогоденного Лондону. Їх перекривають для руху, відповідно "старять", але будівлі, бруківка – усе реальне! Звісно, це не ті вулиці, куди водять туристів. Та і поліція туди не надто потикається. Усі показані притони існують посьогодні. І так, там і посьогодні прошмигають дивні, цілком сучасні аристократи-бєздєльнікі, бізнесмени і взагалі якісь заможні люди, безалаберно-вишукано вдягнені, які шукають пригод на власну задницю. Там також часом можна зустріти акторів, поетів, художників, які бог його знає, чого вони там шукають. Це раз.

"Смерть – це лише початок!" ця фраза для посвячених має своє значення, яке без знання єгиптології є не більше звичайного речення. Це так вже не так і примітивно. Це два.

Смерть матері молодшого лорда Блеквуда – теж. Загиблий лорд Блеквуд сініор каже приблизно так: мій син народився не від моєї дружини. Він був зачатий під час ритуалу. Його мати, могутня жриця і особлива жінка, загинула під час пологів. Якщо ви знайомі з british understatement, ви розумієте, що сказано цією фразою. Це три.

Мотивація поведінки лорд Блеквуда Jr. має певні психологічні корені, пов"язані з біографією режисера. Його мати, британська аристократка, у дуже молодому віці народила дитину, яку сім"я заборонила їй залишити собі. Дитину віддали на анонімне всиновлення чи удочеріння (не знаю точно). Ґай Річі не має жодної освіти. Він був не допущений до навчання як дислексик. Це чорити.

Тому загалом фільм дуже британський. Це п"ять.

Я не дивилася серіал про доктора Хауса, тому на ваші аргументи порівняння цих двох персонажів нічого сказати не можу.